Тези виступу Т.П. Гарник на засіданні Комітету ВР України з питань охорони здоров’я 20.03.18р  ( Порядок денний, питання №13)

  1. Міністерство охорони здоров’я України розробило законопроект, яким пропонує скасувати спеціальний дозвіл на зайняття народною медициною (цілительством). Іншими словами, пропонується вивести народну медицину (цілительство) зі сфери охорони здоров’я і «прирівняти діяльність надавачів цих послуг до релігійних послуг або до сфери розваг.

Це суперечить рекомендаціям міжнародних організацій, зокрема ВООЗ, сучасній світовій практиці і є небезпечним для розвитку народної медицини, а – головне – для споживачів.

  1. Народна і нетрадиційна медицина – це частина охорони здоров’я, причому у сучасному світі важливість цього елементу системи охорони здоров’я зростає.

Невипадково Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визнала народну і нетрадиційну медицинияк важливим ресурс служби первинної медико-санітарної допомоги.

Більш того, ВООЗ прийняла  Стратегію в галузі народної медицини 2014-2023 рр., якою передбачена інтеграція народної і нетрадиційної медицини в систему охорони здоров’я.

Експертами ВООЗ чітко визначено, що методи народної медицини в сучасних технологіях лікування: вони є додатковими, але необхідними. ВООЗ сприятиме розвитку цього напрямку і вбачає, що до 2023 року такий підхід повинен стати світовим феноменом.

Як зазначається у Стратегії, «у цей час послугами НіДМ користується понад 100 млн. європейців, з них 1/5 регулярно вдаються до цих послуг». У США, Канаді, Австралії, Африці й Азії послугами народної і додаткової медицини користується ще більше осіб.

Останні дослідження ролі народної і нетрадиційної медицини дали привід навіть для розширення її застосування для поліпшення станів військовослужбовців НАТО.

Ініціатива МОЗ України йде всупереч світовим тенденціям.

  1. Підтримку української народної і нетрадиційної медицини та занепокоєння непродуманою пропозицією Міністерства охорони здоров’я України висловила Єваропейська медична асоціації.

 

  1. В Україні народна і нетрадиційна досягла досить високого розвитку, який необґрунтовані МОЗівські ініціативи можуть звести нанівець.

Фітотерапія, частка якої в народній і нетрадиційній медицині складає від 70 до 87%, дала можливість виробляти і застосовувати широкий спектр ліків рослинного походження.

З 1995 року видавався журнал «Фітотерапія в Україні», згодом (з 2007 р.) зареєстрований як «Фітотерапія. Часопис», визнаний ДАК України як фаховий для публікацій дисертаційних статей.

Київський медичний університет УАНМ один із небагатьох в Європі з 1992 року готує кадри з НМ не тільки для України, але й для інших держав світу.

При Ужгородському національному університеті з 1992 року плідно функціонує єдиний в Україні НДІ, очолюваний донині заслуженим діячем науки і техніки України професором О.М. Ганич.

В Національному фармацевтичному університеті у Харкові результативною є діяльність наукових шкіл професорів О.І. Тихонова та С.М. Дороговоз.

З 1990 року в Буковинському державному медичному університеті ефективно працює наукова школа апіфітотерапії, з 2005 року функціонують курси ТУ  з клінічної фітотерапії для лікарів, курсантами яких були лікарі з 5 областей України.

При Львівському національному університеті ім. Данила Галицького впродовж кількох десятиліть плідно працює в цьому напрямку школа проф. Є.Х. Заремби і Л.В.Андріюка

З 1997 по 2014 рр. при МОЗ України плідно функціонував Комітет з вивчення та впровадження в практику методів народної медицини, який очолювала проф. Т.П. Гарник.

 

  1. В Україні є позитивний досвід нормативно-правового регулювання народної і нетрадиційної медицини.

У 2005 році ВООЗ рекомендувала нормативну базу щодо регулювання НіНМ як взірець для вивчення  ще 50-м країнам світу!!!

Державні органи та підприємства сфери охорони здоров’я, насамперед Державне підприємство «Комітет з питань народної і нетрадиційної медицини Міністерства охорони здоров’я України», цілком здатні виконувати регуляторну та контрольну функції щодо народної медицини. А завданням МОЗ є забезпечення формування та реалізація державної політики охорони здоров’я, в тому числі в царині народної і нетрадиційної медицини, що відповідає чинному законодавству та практиці розвинених країн світу.

У Державного підприємства «Комітет з питань народної і нетрадиційної медицини Міністерства охорони здоров’я України», яке є правонаступником Комітету з питань народної і нетрадиційної медицини при Міністерстві охорони здоров’я України, є досвід оцінки здібностей осіб, що не мають медичної освіти, забезпечення підвищення ними своєї кваліфікації, організації відповідних наукових досліджень тощо.

І, за умови належної організації його роботи, ДП «Комітет з питань народної і нетрадиційної медицини Міністерства охорони здоров’я України» може так само ефективно виконувати свої завдання спеціалізованої експертної установи та головної організації у сфері НіНМ, як, наприклад, ДП «Державний експертний центр МОЗ України» виконує завдання спеціалізованої установи у сфері клінічних випробувань і державної реєстрації лікарських засобів та головної організації у сфері фармаконагляду та стандартизації медичної допомоги.

Важливим інструментом можуть стати і запроваджені МОЗ групи експертів.

Тому тут насамперед потрібно сучасне і правильне, а не застаріле й примітивне розуміння народної і нетрадиційної медицини, яке випливає з пропозицій МОЗ.

Запропонований МОЗ законопроект означатиме перекреслення всіх напрацювань, унеможливлення подальших наукових досліджень, і, в кінцевому підсумку, віддання народної і нетрадиційної медицини на відкуп дійсно сумнівним особам та постановлення під загрозу споживачів таких послуг (що будуть прирівнені …до сфери розваг). Водночас значна кількість методів народної і нетрадиційної медицини (наприклад, мануальна терапія, фітотерапія, гомеопатія, іпотерапія, гало- і спелеотерапія тощо) не мають жодного відношення до сфери розваг або релігійних послуг.

 

  1. Навпаки, потрібне прийнятті стратегії розвитку народної і нетрадиційної медицини як важливої складової системи громадського здоров’я в Україні.

Асоціація народної і нетрадиційної медицини,  Київський медичний університет УАНМ розробили свої пропозиції щодо неї, а також щодо удосконалення законодавства і готові викласти їх на будь-якому спеціальному тематичному заході (слуханні, круглому столі тощо), про проведення якого просимо Комітет ВР України з питань охорони здоров’я.